Слева – море, справа – горы -
Божья благодать!
Позабыв работу, ссоры
Едем отдыхать.
Вьется змейкою дорога;
Рада вся семья!
За такой подарок - Богу
Благодарен я!
Ибо верю: не напрасно
Сей проделан путь
И поможет Он прекрасно
Нам здесь отдохнуть,
Чтобы, видя все творенье
И любовь Творца,
Прославлять в благоговеньи
Бога и Отца.
В ДЕНЬ ОТЪЕЗДА.
Я Богу благодарен
За чудный отдых сей,
Что щедро Им подарен
Был для семьи моей.
Он нас хранил в дороге,
Благословлял наш путь,
Дарил стихов мне слоги
И откровений суть;
И нежных волн плесканье,
И пляжа чистоту,
Цветов благоуханье,
От ближних – доброту.
Он щедро дал и много –
Мир необъятный весь!
Я жажду славить Бога
И в вечности и здесь!
Комментарий автора: Ибо невидимое Его, вечная сила Его и Божество, от создания мира через рассматривание творений видимы.
Николай Тарасюк,
Кривой Рог, Украина
Я радуюсь, что наш Бог – есть любовь
И всех хочу любить Его любовью;
Еще хочу к Отцу вернуться вновь,
Свой грех омыв Христа Святою Кровью.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошее желание. Благословений Вам Комментарий автора: Это потому что Бог производит в НАС
и хотение и действие по Своему
благоволению. Фил.2:13
Спасибо за отзыв!
Иван
2010-04-28 08:45:57
Очень хорошее желание! Комментарий автора: Богу слава, Который "производит в нас и хотение и действие по Своему благоволению".
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
