Сотник Степан Теодорович,
Ужгород Украина
Я Сотник Степан Теодорович родился в Западной Украине. Был военным медиком, прошел Афганистан. В 1999 году принял Иисуса Христа. С 2001 года пишу стихи и песни о Боге. Заходите на мой личный сайт "Славлю Бога" http://poemsforgod.ucoz.ru/ На этом сайте находиться мое творчество о Боге (стихи, песни, мудрые мысли и афоризмы).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Українською думки "висловлюють". "Виражають" – це калька з російської.
"Думки", "роки", "дні", "час", словом усе "безноге" не "проходить" (воно не може, не має змоги ходити), а "минає". "Проходить" – то калька з російської. Вживання такого суржику (і тут, і ще у деяких місцях вірша) нівелює милозвучність української мови, зводить нанівець усю її красу.
"Безсонливі" пишіть так само, як пишете "безсонні", тобто разом.
"Другий" – це російською "второй". Треба вживати "інший" (рос. "другой"). І це у вірші зустрічається аж три рази.
У рядку "Розіпни! Убий його!" й слів бракує, й ритмом (віршованим розміром) він "з іншої опери"… Могло бути хоча б отак, чи що: "Розпни! Убий Його! Царя / Такого й даром нам не треба", вживши старослов’янське "розпни" з редукованим (опущеним) звуком "і".
Почали Ви вірша, римуючи 1-й рядок з 3-м, і 2-й з 4-м рядком. Потім, уже в другій строфі, почали римувати лише 2-й рядок з 4-м. А у п’ятій строфі зовсім збилися, й без рими почали творити…
В шостій строфі "Бо ще не бУло там мене". Правильний наголос "булО", наприклад: "Бо не булО ще там мене"
"ТА кров" – це яка? "Та" – це займенник, який заміняє іменник, що вже зустрічався у тексті, але ж про "кров" вище не йшлося, то яка ж це "ТА кров"? Просто, аби вставити один склад у рядок? То напишіть так: "Що пролилася кров свята " чи що.
Коли Ви кажете "ЦЕЙ Христос", що Ви маєте на увазі? Що саме ЦЕЙ, а не інший? Так він був один-єдиний. Тому виходить "ЦЕЙ Христос" звучить, ніби Ви говорите про нього зневажливо. Не можна "підрихтовувати" рядки вірша якими попало словами, на зразок "той, цей, от, ця, та" тощо.
Оскільки останнє слово Вашого вірша "рАю", по ідеї, має римуватися зі словом "маю", то виникає запитання: це герой Вашого вірша буде жити у раЮ, чи знайде собі подругу РАю? Що це за наголос?! Якщо вже на те пішло, то кажуть або "жити у рАї" або "жити у раЮ"…
Працюйте і над Словом, і над собою...
Щасти Вам, Степане. Тим більше, що прізвище у вас таке козацьке! Не те, що у мене :)
Поэзия : К Богу - как к Отцу. - Тамара Локшина Мой отец никогда не держал меня на руках, мне не знакома отцовская любовь и ласка, безразличие и укоры были моими постоянными спутниками детства. Для него я всегда была ребенком второго сорта, только потому, что родилась девчонкой (к моим братьям он относился совершенно по-другому). Эту неприязнь я чувствовала всем своим существом. Когда я вышла замуж, он иногда навещал нас и то-ли из чувства вины, то-ли еще по какой-то причине приносил конфеты... мне хотелось прижаться к нему, ведь он был моим отцом, но где-то внутри я отмечала для себя, что по прежнему боюсь его. Во мне был невосполнимый вакуум желания близких взаимоотношений но между нами по прежнему стояла какая-то непреодолимая стена. Я верю, что Бог расплавит его сердце, ведь он страдает от этого не меньше чем я, может быть даже не понимая этого.
Я безмерно благодарна Богу за то, что Он стал моим Отцом и восполнил во мне эту утрату.
