Люблю...коли в тиші приходиш..
Знайомий..теплий подих...
Затишно..ніжно..
І нікого навпроти..
Дивно..
Бог...Хто Ти?..
Які Твої Очі?..
Їх погляд знайомий
Пронизує серце
До болю...щоночі...
Прекрасні...невтомні...
Невже вони зорі?...
Вирують красою..
Як хвилі у морі...
Неначе легкий блюз..
Слухати люблю...
Твої слова...
Спокійно...тихо..
Як ранішня роса...
То раптом яскравим вихром....
Чи мягким снігом...
Застеляє ніжно..
Їх краса...
А Руки...які Твої Руки?..
Чому пригортають почуття мої грубі?...
Можливо, вони...звуки....
Пісні..
Ніби шелест листя...
Осіннього лісу....
Як небо пригортає гори...
Так Ти мене тримаєш у Своїх Долонях...
Дотиком неповторним...завжди зі мною поряд...
Кожного ранку..
З любовю..всю Землю..
Ніби вкриваєш небесним сонетом....
Без втоми...Щоденний..
ТИ.....чому даруєш нам небо?..
Знаєш, іноді я зовсім непевний...
Що Ти...Неосяжний...Безмежний....
В наших грубих серцях..
Маєш настільки...велику потребу..
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О Творче Всесвіту... - Василь Мартинюк Епіграф до вірша: "...Ти виткав мене в утробі матері..."(Псалом 139:13). Вірш присвячений моєму старшому синові Васильку.
Поэзия : Что ещё нужно людям? - Людмила Печёная - Счастливая Возлюбленные! К миру призвал нас Господь. Успокойтесь, Светлана права. Я действительно не поэт и не стремлюсь к этому. Бог излил по Своей милости на меня Свою любовь и моё сердце и все мои мысли и желания о Нём. Я пишу от избытка сердца или когда слышу нежный Голос в своём духе. Я не ищу своего, но воли Пославшего меня.
С любовью Людмила Счастливая.
